Як нам стало відомо, 18.10.2022 року відбулося засідання Комітету ВР України з питань транспорту та інфраструктури (далі – Комітет), на якому розглядалося питання про проєкт Закону про поштовий зв’язок, реєстр. №4353 від 10.11.2020 (далі - Проєкт), в рамках його підготовки до другого читання.
При цьому станом на дату подання цього листа як на офіційному сайті Верховної Ради України, так і на офіційному сайті Комітету відсутня інформація про результати розгляду зазначеного Проєкту.
Водночас, згідно наявної у нас інформації на даному засіданні Комітету було прийнято рішення про розгляд усіх поданих народними депутатами України пропозицій до Проєкту та, відповідно, затвердження його редакції до другого читання, що рекомендується Комітетом для винесення на голосування Верховною Радою України.
У зв’язку із цим, звертаємо увагу на деякі редакції норм Проєкту, які рекомендуються Комітетом для прийняття, та які, на наш погляд, є необґрунтованими та такими, що містять значні ризики для вільного та конкурентного розвитку галузі поштового зв’язку.
1. Шляхом врахування поправок №№ 133, 140, 144, 148, 151, 154 (враховані редакційно) та №№145, 147, 300 (враховані повністю) були змінені відповідні пункти ч.5 статті 8 Проєкту, яка регулює повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (далі – Комісія), внаслідок чого пропонується запровадити державний нагляд (контроль) Комісією за наданням всіх послуг поштового зв’язку та всіма операторами поштового зв’язку, а не лише за універсальними послугами поштового зв’язку.
Такий нагляд (контроль) передбачатиме проведення Комісією перевірок, винесення розпорядчих документів за їх наслідками, застосування адміністративно-господарських санкцій, проведення моніторингу якості надання поштових послуг, вимагання надання звітності, інформації, у тому числі такої, що містить фінансовоекономічні показники, документів та матеріалів операторами поштового зв’язку на адресу Комісії.
У зв’язку з цим відзначимо, що поширення державного нагляду (контролю) Комісією на всі послуги поштового зв’язку, а не лише на універсальні послуги, є необґрунтованим, адже:
1) По-перше, такий підхід суперечить зобов’язанням України за Угодою про асоціацію з ЄС, зокрема, Директиві 97/67/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 грудня 1997 року про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та покращення якості обслуговування (зі змінами та доповненнями) (далі - Директива 97/67/ЄС), яка не передбачає необхідність запровадження контролю за наданням всіх послуг поштового зв’язку. Так, за змістом пункту 30 Преамбули Директиви 97/67/ЄС покращення якості вимагає встановлення стандартів державами-членами для послуг, що належать до загального обслуговування, стандартів, які повинні бути досягнуті або перевищені провайдерами загального обслуговування. Згідно з абзацом першим ст. 16 цієї Директиви держави-члени стежать за тим, щоб стандарти в галузі якості обслуговування були встановленими та опублікованими для загального обслуговування з метою забезпечення поштового обслуговування належної якості. При цьому під загальним обслуговуванням у даній Директиві маються на увазі послуги, що в українському законодавстві позначаються як «універсальні послуги».
Абзац четвертий ст. 16 Директиви 97/67/ЄС передбачає обов’язковість незалежного контролю щонайменше один раз на рік за провайдерами загального обслуговування.
Відповідно до частини другої ст. 22 Директиви 97/67/ЄС національні регуляторні органи мають завдання забезпечувати дотримання зобов’язань, передбачених цією Директивою, зокрема, шляхом запровадження процедур моніторингу та нормативно-правових процедур з метою гарантування здійснення загального обслуговування.
Отже, Директива 97/67/ЄС передбачає повноваження національного регулятора щодо забезпечення дотримання стандартів надання лише універсальних послуг (загального обслуговування). Норм щодо необхідності запровадження контролю за послугами, які не входять до переліку універсальних, у Директиві 97/67/ЄС не міститься.
2) По-друге, надання Комісії повноважень зі здійснення державного нагляду (контролю) за наданням всіх послуг поштового зв’язку суперечить принципам державного нагляду (контролю), що передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Так, згідно абзацу дев’ятого ст. 3 вказаного Закону одним із принципів державного нагляду (контролю) є неприпустимість дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимість здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» (ч.1 ст.26) захист прав споживачів здійснює центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів (наразі це Держпродспоживслужба).
Надання повноважень зі здійснення нагляду за дотриманням прав споживачів поштових послуг Комісії призведе до дублювання повноважень Комісії та Держпродспоживслужби при здійсненні нагляду за дотриманням законодавства операторами поштового зв’язку.
3) По-третє, запропонований підхід не враховує зауважень, які були висловлені комітетами Верховної Ради України та іншими державними органами, під час опрацювання законопроєктів №4066 та №6055 (проєкти Закону про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку), в яких містилися аналогічні норми, зокрема:
а) НАЗК України у висновку від 11.10.2020 року до законопроєкту №4066 за наслідками проведення антикорупційної експертизи законопроєкту (https://nazk.gov.ua/uk/documents/vysnovok-antykoruptsijnoyi-ekspertyzy-proyektu-zakonu-ukrayinypro-natsionalnu-komisiyu-shho-zdijsnyuye-derzhavne-regulyuvannya-u-sferah-elektronnyhkomunikatsij-radiochastotnogo-spektru-ta-nadannya-p/, було зазначено, що «надзвичайно широкі повноваження Комісії щодо галузі поштового зв’язку не передбачені Директивою Європейського Парламенту та Ради 97/67/ЄС від 15.12.1997 «Про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та покращення якості обслуговування» (далі – Директиви 97/67/ЄС), якою встановлено, що нагляд має здійснюватися лише за універсальними послугами, що надаються призначеним поштовим оператором… Необґрунтоване наділення регулятора широкими дискреційними повноваженнями щодо здійснення контрольних заходів за відсутності законодавчо регламентованих процедур створить ризики зловживання владою або службовим 3 становищем відповідальними особами та, як наслідок, вчинення ними корупційних правопорушень.»;
б) Комітетом ВРУ з питань інтеграції України з Європейським Союзом у висновку до законопроєкту №4066 зазначено, що «Директива 97/67 передбачає повноваження національного регулятора по забезпеченню дотримання стандартів надання лише універсальних послуг (загального обслуговування). Директива 97/67 не містить норм щодо обов’язковості запровадження контролю щодо послуг, які не входять до переліку універсальних. З огляду на зазначене, проєкт Закону … потребує суттєвого доопрацювання з метою врахування положень … Директиви 97/67, зокрема, в частині … поширення повноваження національного регулятора по забезпеченню дотримання стандартів послуг поштового зв’язку лише на універсальні послуги.»;
в) у висновку Комітету ВРУ з питань інтеграції України з Європейським Союзом до законопроєкту №6055 зазначено, що «Директива 97/67 передбачає повноваження регуляторного органу по забезпеченню дотримання стандартів надання лише універсальних послуг (загального обслуговування). Директива 97/67 не містить норм щодо обов’язковості запровадження контролю щодо послуг, які не входять до переліку універсальних. … З огляду на зазначене, проєкт Закону … потребує суттєвого доопрацювання з метою врахування положень … Директиви 97/67, зокрема, в частині … поширення повноваження регуляторного органу по забезпеченню дотримання стандартів послуг поштового зв’язку лише на універсальні послуги.».
З огляду на викладене, вважаємо, що надання занадто широких повноважень Комісії щодо державного нагляду (контролю) за всіма послугами поштового зв’язку є помилковим рішенням, адже воно протирічить євроінтеграційним зобов’язанням України, призведе до посилення адміністративного тиску на операторів поштового зв’язку та містить значні корупційні ризики.
Також звертаємо увагу, що зміна редакції відповідних норм Проєкту щодо наведених повноважень Комісії з питань державного нагляду (контрою) за всіма послугами поштового зв’язку відбулась у незрозумілий спосіб, адже змінені редакції відповідних пунктів ч.5 статті 8 Проєкту запропоновані Комітетом внаслідок редакційного врахування, у тому числі, поправок №№ 133, 140, 144, 148, 151, 154, в той час, коли буквальний текст відповідних поправок зовсім не передбачав необхідності поширення державного нагляду (контролю) на усі послуги поштового зв’язку.
2. Комітетом прийнято рішення викласти ч.1 ст.29 Проєкту в редакції Комітету, а саме: передбачити, що «Міжнародні поштові відправлення під час переміщення через митний кордон України пред’являються оператором поштового зв’язку для митного контролю в місцях міжнародного поштового обміну. Міжнародний поштовий обмін мають право здійснювати у місцях міжнародного поштового обміну призначений оператор поштового зв’язку, оператори поштового зв’язку, які на дату набрання чинності Законом мають код оператора у Всесвітньому поштовому союзі, або оператори поштового зв’язку, які отримають код оператора у Всесвітньому поштовому союзі після набрання чинності цим Законом».
У зв’язку із цим, звертаємо увагу, що, на нашу думку, лібералізація в Україні регулювання щодо міжнародного обміну поштовими відправленнями має відбуватися у спосіб, який не матиме негативних наслідків для розвитку ринку послуг поштових зв’язку та не міститиме умов для викривлення конкуренції. Так, за даними офіційного сайту Всесвітнього поштового союзу зазначений код оператора у Всесвітньому поштовому союзі, наразі має лише один приватний оператор поштового зв’язку. При цьому, відсутність можливостей з боку України впливати на майбутню видачу таких кодів Всесвітнім поштовим союзом, відсутність чітких правил отримання таких кодів, фактична непередбачуваність строків їх отримання, не дає змоги іншим приватним операторам поштового зв’язку належним чином планувати набуття таких кодів.
Відповідно, впровадженням наведеної редакції Проєкту оператори поштового зв’язку, які не мають відповідного коду Всесвітнього поштового союзу, заздалегідь ставляться у нерівні умови, що не узгоджується із основними принципами конкуренції.
Враховуючи наведене, вважаємо, що надання можливості здійснення міжнародного співробітництва у сфері надання послуг поштового зв’язку має відбуватись на вільних, прозорих та однакових для всіх операторів поштового зв’язку умовах.
У зв’язку із цим вважаємо, що редакція ч.1 ст.29 Проєкту має передбачати лише можливість для усіх операторів поштового зв’язку здійснювати міжнародний поштовий обмін у місцях міжнародного поштового обміну, а вимоги до місць міжнародного поштового обміну вже містяться у частинах 5 та 13 статті 233 Митного кодексу України, які передбачають, що «Порядок визначення та обладнання місць міжнародного поштового обміну встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв’язку, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику…. Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються операторами поштового зв’язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв’язку, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або за місцем розташування (проживання) одержувача або відправника.».
З огляду на викладене, просимо врахувати наведені у цьому листі застереження і зауваження під час опрацювання Проєкту, винесення його на голосування до сесійної зали у другому читанні та в цілому як закону.
